Важливо!

З початку війни в Україні до Болгарії прибуло майже 300 тисяч людей. Понад 110 тисяч з них отримали тимчасовий захист і притулок від нашої держави. 110 000 осіб. Щоб мати уявлення, скажу, що це вдвічі більше населення міста Габрово і більше, ніж усієї Габровської області разом узятих.

Протягом трьох місяців ми надаємо щоденну, абсолютно непередбачувану допомогу понад 110 000 людей. Так, скоріш за все є люди, які отримали соціальні виплати із запізненням. Так, напевно, є деякі, яким знадобився час, щоб організувати лікування. Так, напевно, були ті, хто не зміг записати дітей у садок. Але хіба це з болгарами не трапляється щодня?

Сьогодні я стою перед вами – болгарами, українцями та бессарабцями, перед усіма людьми, з повною впевненістю, що команда Національного штабу, усіх обласних адміністрацій та місцевих кризових центрів зробили більше ніж можливо для того, щоб людям, які тікали від війни, забезпечити теплий дім, затишок і безпеку. Ми зробили абсолютно все, щоб нам не довелося розбивати наметові містечка, як в інших країнах.

Ми чітко і відкрито заявили, що Болгарія більше не може дозволити собі підтримувати громадян України в готелях на березі моря, і ми очікували, що ми отримаємо розуміння. З самого початку було оголошено, що цей захід з готелями є тимчасовим і має на меті дати їм час відчути спокій і стати на ноги. На наше велике розчарування, у відповідь ми отримали масу конкретних та особистих бажань, які однозначно не можуть бути задоволені. І тут мова не йде про незахищених людей – у них найменше побутових вимог. Тому наші зусилля сьогодні спрямовані саме на них.

Але для всіх інших осіб, які мають тимчасовий захист, повідомляю: після того, як ми не отримали від Вас достовірної та своєчасної інформації, після того, як Ви до останнього не повідомили медіаторив та виїзні бригади про свої наміри, після того як другий день приїжджають не заповнені автобуси і поїзди з порожніми вагонами відправляються зі станцій, а останні години виїжджають навіть люди, які вже розміщені на базах, я повідомляю:
ми припиняємо дію інтеграційного плану з розселення біженців у внутрішню частину країни, яким ми мали на меті задовольнити потреби людей, і всі люди, які перебувають у готелях і кажуть, що їм нікуди йти, будуть тимчасово розміщені в буферні центри в Сарафово та Елхово.

Поки ми точно не дізнаємося, скільки людей мають інші можливості, але хочуть подивитися, чи запропонована база є на пляжі і чи є кондиціонер. Скільки дійсно знають, що повертаються в Україну, але сидітимуть до останнього дня на пляжі. І скільки дійсно зовсім самотніх, у яких немає ні дому, ні грошей і їм дуже потрібно, щоб ми про них піклувалися. Поки ми точно не дізнаємося, скільки людей дійсно потребує притулку, у нас немає іншого вибору, крім як тимчасово розмістити всіх у цих буферних зонах.

У таких центрах від самого початку і ось уже кілька місяців українці масово живуть у Польщі, Чехії, Молдові та інших країнах. Так, умови в них базові, але вони повністю відповідають мінімальним вимогам директиви, і це те рішення, яке ми як країна можемо запропонувати на даний момент. Лише після того, як ми зрозуміємо точну кількість людей, яким нам потрібно дати притулок у довгостроковій перспективі, ми продовжимо це робити. Тому що всі вони продовжують мати захист і права, але вони також повинні усвідомити, що вони мають обов’язки.

Наше співчуття залишається великим і безмежним, але наша здатність запропонувати набагато більше, ніж намет і фургон, була незрозуміло саботована.

Тому сьогодні ми закiнчуємо шукати людей, які дійсно потребують захисту. Адже захист – це те, чого шукають, а не пропонують. Захист - це право, а не обов'язок. Тому жодному порожньому автобусу чи порожньому вагону не дозволимо виїхати.

Усі особи, які перебувають під тимчасовим захистом, незалежно від того, чи відмовляються вони від нашої програми гуманітарного житла, продовжують бути під захистом і мають право вільно проживати в країні, а також користуватися всіма соціальними пільгами, мають право на працю та отримати медичну допомогу.

Усі особи, які перебувають під тимчасовим захистом, незалежно від того, чи відмовляються вони від нашої програми гуманітарного житла, продовжують захищатися і мають право вільно проживати в країні, а також користуватися всіма соціальними пільгами, мають право на працю та отримати медичну допомогу.

Я вірю, що вся Болгарія розуміє ситуацію, в якій ми перебуваємо, і я сподіваюся, що, незважаючи на ваші переконання, ви підтримаєте нас у цей складний і непередбачуваний момент. Бо Болгарія хороша, і я пишаюся цим щодня! Дякую! “